Реферат Ковалевського Єгор Петрович

Російський мандрівник, дипломат і письменник. Протягом максимально восьми років (1857-1865) був помічником голови Російського географічного суспільства, і з лютого 1865 року його почесним членом. Під час мандри Африці (1847-1848) зробив внесок вирішення нільської проблеми Єгор Петрович Ковалевського належав до тих небагатьом, що його пристрастю було подорож як такий. Заодно він будь-коли подорожував бездіяльно. Гірський інженер, умілий дипломат, обдарований літератор, дослідник за своєю природою, він залюбки брався найрізноманітніші доручення, і найчастіше йому супроводжували успіх і визнання. Закінчивши Харківський університет (філософський факультет), Ковалевського спеціалізувався на розвідці та видобутку золота на Алтаї. У 1839 року російське уряд послав її пошуків золота в Чорногорію, та був із цією важливою дорученням до Бухари, столицю ханства, майже закритого для європейців. Рухливість Ковалевського разюча. Сьогодні в південних околиць Європи, завтра у глибині Азії. Урал, Далмація, Афганістан, Карпати, Кашмір, пізніше Монголія, Китай, Африка. У Африку Ковалевського привело справа ні звичайне. Правитель Єгипту Мухаммед-Али був одержимий ідеєю поповнити збіднілу скарбницю, знайшовши таємничу країну Офир. Там, як стверджувала легенда, добували скарби для царя Соломона і єгипетських фараонів. Стародавня арабська рукопис спонукала Мухаммеда-Али відправити людей шукати вдалекую область Фазоглу, Посланці правителя Єгипту справді знайшли золоті родовища, але нам дуже мізерні. Тоді було відправлено послання до російського царю з проханням терміново надіслати знає гірського інженера. Так Ковалевський був у Африці. Разом із ним Єгипет прибутку сибірські і уральські штейгеры і рудокопи. Завойовник Аравії, Сирії, Сеннара і Кордофана проводив час у зустрічі з російськими гостями, розпитуючи їх про життя Росії її північних областей. Подготовляя свою експедицію до Африки, Ковалевський на Уралі навчав двох молодих прикомандированих щодо нього єгиптян мистецтву пошуків і видобуток золота. Одне з цих учнів, під назвою Алі, супроводжував Ковалевського в мандруваннях в Африці. Маршрут експедиції Ковалевського ішов у основному Нілу, його припливу Голубому Нілу і що у останній зліва річки Тумат. Від Олександрії до Каїра їхали звичайним шляхом на каналі Махмудие і Розеттскому рукаву дельти Ніла. Ковалевський відносини із своїми супутниками Ценковским, штейгером Бородіним і золотопромывалыциком Фоміним виїхав із Каїра з великої нильском пароплаві 20 січня 1848 року. На п'ятого дня вони був у Асуані, звідки плавання по Нілу тривало на вітрильних барках дахабие.

Але пройти через пороги Ніла вище міста Куруску не вдалося, було вирішено йти через Велику Нубийскую пустелю караванним шляхом. У Нубии Ковалевського зробив сходження Ливийские гори, та був він у Велику Нубийскую пустелю, де, як і свідчить, розпечений повітря здавався багряным..Вдоль всього шляху по розпеченій Великий Нубийской пустелі валялися, лякаючи подорожніх, вибілені сонцем скелети верблюдів та волів. Караван йшов безперервно дванадцять-тринадцять годин на добу. Ковалевського відчув пустелю в усьому жаху руйнацій і смерть . Проте кочівники розповідали: досить хорошого дощу, і всі навколо покривається зеленню. Отже, не вічної ж смерті приречена ця пустеля. Якщо природа,так швидко може вивергнути їх із рук смерті, те й людина, силою праці І часу, може сягнути тієї самої. Лише за десятий день шляху скінчилася пустеля і "ріка знову прийняла мандрівників. На барках вони повільно просувалися до міста Хартуму, де Білий Ніл і Блакитний Ніл, зливаючи свої води, дають початок власне Нілу. Хартум столиця Сеннара і лише Східного Судану. Тут Ковалевського зайнявся вивченням історії Сеннара. Сеннар область з містом тієї самої назви займала межиріччі між Білим і Блакитним Нілом до їх злиття у Хартума, створюючи величезний трикутник. Цей трикутник Ковалевського назвав Сеннарским півостровом. Луга з травами у ріст людини, розкішні степу, незаймані лісу, де вчувався левиний ревіння, такою була образ цієї країни. У сеннарских лісах от воно відкрило нового вигляду пальми дулеб, збирав насіння і коріння корисних рослин. Залишивши Блакитний Ніл, російський загін попрямував до припливу цієї річки Тумату. На берегах Тумата до Ковалевського не бував жоден єгиптянин, а про європейців. Він відчинив цій країні науці. Область Тумата зі свого геологическому будовою та технічним умовам залягання золотовмісних порід нагадувала Пышму і Миасс на Уралі. Росіяни геологи безпомилково знаходили золото в зеленокаменных породах, в ложбицах і притоках африканської річки. Уральський досвід, застосований у далекій Африці, увінчався повним успіхом. Російський штейгер відкрив багатющу золоті розсипи. У самісінькому серці Африки була за зразком уральських і алтайських підприємств збагачувальна фабрика у видобуток золота. Але Ковалевського мріяв про інше успіху. Арабська приказка вирішувала жодну з загадок Африки досить легко: Витоки Ніла в раю . На той час, коли Ковалевський подорожував в Африці, вже знали, що Блакитний Ніл починається у Ефіопії.

Перед від'їздом з Каїра Ковалевський почув, ніби мандрівникам братам Аббади вдалося нарешті знайти витоки Білого Ніла, причому неподалік витоків Блакитного. Ковалевському це видалася дивною. Але якщо брати Аббади мають рацію, тоді з пересохлому руслу річки Тумат від табору золотошукачів дістатися джерела великої річки! Марно відмовляли російського від цього, лякаючи зустріччю з войовничим абіссінським плем'ям галла. У горах перше біваку його експедиції їй всю ніч то спалахували, то гаснули вогні. Десь далеко рокотали барабани, передаючи від селища до селищу тривожне звістку про чужинцях. Невдовзі єгипетські солдати захопили трьох горців, маючи намір перетворити в рабів. Ковалевський велів відпустити бранців за грати. Мабуть, слух звідси рознісся далеко довкіл. Галла не зачепили прибульців. Караван безперешкодно пройшов туди, де з-під вологій землі вибивалися слабкі джерела. Нікому з супутників Ковалевського колись доводилося, звідки випливає ріка Тумат. Ніхто не проникав не треба всередину Африки з цього боку , записав Ковалевського у власному щоденникові. До подорожі Ковалевського область Верхнього Ніла був відомий лише з картам космографов древнього світу Птолемея (II століття нашої ери) і ал-Идриси (1154 рік), але карти, складені ними, зрозуміло, неможливо відповідали потреб географії ХІХ століття. На південь від витоків Тумата лежала нова країна, відкрита Ковалевским. З сходу її обмежувала вершина Фадаси, яку здіймалося Абиссинское нагір'я. У південної кордону нової країни височіло Місячні гори. Скільки легенд було складено про Лунных горах, біля підніжжя яких із часів Птолемея поміщали витоки Ніла! Ковалевського відкинув помилкові затвердження давніх часів і вважав, що витоки Ніла треба тут. Згодом з'ясувалося, що Ковалевський мав рацію своїх припущеннях Місячні гори виявилися головною системою гір Внутрішньої Африки. Ковалевського описав відкритий їм Туматский кряж, був частиною цих гір. Він був пересічений російськими геологами на усіх напрямах. Тут зосереджувалися золотоносні розсипи Внутрішньої Африки. Нова країна південніше Лунных гір було названо Ковалевским Миколаївській. На карті російського відкривача з'явилася ріка Невка. Вона протікала країною Миколаївській . Цю саму назву, писав про Невке Ковалевського, може бути зазначенням, до яких місць доходив європейський мандрівник і якої нації належить . За припущенням Аббади, Ніл повинен протікати біля підніжжя гір, які розташовані південніше витоків Тумата. Але це неможливе: з Північної покоти цих гір беруть свій початок річки, поточні безпосередньо в північ, як, наприклад, Ябус і навіть найбільш Тумат, що неодмінно зустрілися на шляху з Білим Нілом, якщо він був тоді й злилися із нею, а тим часом вони благополучно досягають своєї мети після довгого шляху північ, т. е. впадають у Блакитний Ніл.

Отже, якщо річка, відкрита Аббади, справді становить джерело Ніла, він має зробити крутого повороту і надзвичайних зусиль при самому, як кажуть, народженні своєму, коли зміцнів і збагатився сторонніми водами, аби пробитись крізь гори, які за цьому повороті повинні звідусіль стискувати їх у Абіссінії й у землі Галла на зазначеної Аббади широті. Якщо ж припустити, що він протікає по південну бік крейдяних гір і, вже обогнувши їх, проривається північ, він повинен зустріти по дорозі своєму Гохоб чи Омо. Далі Ковалевський пише, що д'Аббади, певне, прийняв за джерело Ніла невелику річку також за назві Бахр-эль-Абиад, але що впадає справа в Блакитний Ніл. Під такою назвою відомо, і невеличке озеро, лежаче кілька південніше. З свою особисту спостережень Ковалевський дійшов висновку, що вирішення головного рікою не Блакитний Ніл, а Білий. Отже, Єгор Петрович був однією з перших, а то й першим, хто відновив поколебавшееся тоді в географічному: світі правильне переконання, що джерела Білого Ніла слід відшукувати не між 3° і десяти° з. ш., тобто у місцях, де на кількох карті зображувалися Місячні гори, а набагато південніше. Береги Невки були крайнім південним кордоном маршрутів Ковалевського по Сеннарскому півострову, землі негрів галла Миколаївській країні. Вона досягнула краю Абиссинского нагір'я. Таких сміливих подорожей тоді хто б робив. Та цим не закінчуються поневірянь й несподівані відкриття російського геолога і уральських рудознатцев. У тому ж 1848 року їх бачили між Блакитним і Білим Нілом серед стосів, хіба що обведених червоної каймою, в заростях чорного дерева і диких бананів. Поблизу високої гори Дуль Ковалевського відвідав єдину у сфері Сеннара фортеця, гарнізон якій перебував з албанців, татар і балканських слов'ян. Беленые хати стояли землі Чорного материка, і над ними під небом Африки лунали звуки слов'янських гуслів. На шляху Олександрію, в теренах Малої Нубийской пустелі, Ковалевський відкрив річку Абудом, лівий приплив Ніла. Це відкриття спростовувало думки відомих німецьких географів Гумбольдта і Ріттера. стверджували, що з Ніла є лише одне приплив ріка Атбара. У супроводі албанських кіннотників та відданих проводников-негров загін російських дослідників в'їхав до Александрії на. Ковалевського віз мішки з высокопробным яскраво-жовтим золотом Тумата і наукові колекції, зокрема кам'яні гармати древніх рудокопів Африки, здобували золото для фараонів. Дослідження Ковалевського внесли деяку ясність в орографию західній частині Абиссинского нагір'я. Східний Судан, чи, як він називав Ковалевського, Сеннарский півострів, велика територія як трикутника, ув'язнена між нижніми течіями річок Білого Ікла і Блакитного Ніла, він покладено карті за власними спостереженням.

(Ця карта дана як додаток до книжки Ковалевського Подорож у внутрішнє Африку .) Протягом часу мандри Єгипту, Нубии, Судану, Абіссінії і Внутрішньої Африці Ковалевського провів різнобічні наукових досліджень. Він визначав широту і довготу різних місцевостей, працювали з барометром, вів метеорологічні спостереження, вивчав склад води та відкладень Ніла, збирав дані про геології Нильской дельти. Невдовзі опісля повернення з походу він зробив працю Нильский басейн в геологічному плані місто й золотосодержащие розсипи Внутрішньої Африки . І лише через багато пізніше у 1872 року вийшов книга Ковалевського Подорож у внутрішнє Африку . Книжка ця містить багато чудових даних про людей та природі невідомих європейцям країн і проникнута гарячим співчуття чорношкірим мешканцям Африки. Цікаво зазначити ту особливість багатьох річок цієї маленької частини Африки, яку не раз указував у своїй книжці Єгор Петрович. У сухе сезон ці річки (навіть ті значні, як Тумат, і особливо невеликі річки Невка, Ябус) представляють висохлі русла, але досить викопати лише невеличке заглиблення у руслі, щоб здобути добру воду для пиття. Отже, ріки течуть під шаром піску. У дощовий період року це річки полноводны. У 1849-1851 роках Ковалевський як дипломатичного представника зробив поїздки до Китай. За сприяння підписаний договір, яким російської торгівлі було відкрито Джунгария. Підписання договору великою мірою сприяло географічному вивченню цієї маленької частини Західного Китаю. Ковалевського протягом чудовій життя написав назвати не одне книжку. Він знав світ від Адріатики до пустель Азії, від Лунных гір до Північного Китаю.