Есть ли у украинских програмистов амбиции?

Гдето недавно пробегала статья от Пола Грема о городах. Типа какие эмоции его посещают в разных городах мира и как города мира влияют на человека. Там он сказал одну вещь, типа амбиции движут людьми и приводят их в разные места. Амбиции проявляются в юности и для них не надо образование или деньги.

Читая ДОУ, и в основном топики про Европу я как то не вижу у украинских програмистов амбиций. Помню еще очень давно какому то Ковалеву я тут рассказывал про мерседесы АМЖ и о том что их таки нада хотеть, но с тех пор как то ничего и не поменялось. Программисты уезжают из Дании, программисты рассказывают что их работа в Германии/Европе это на уровне водителя автобуса и т.д.

Где те программисты которые пишут вебсайты с посещаемостью за миллион? Те кто прошел все кодилити у устроился в амазон и фейсбук? Неужели даже они чувствуют себя в европах на уровне водителя автобусов?

До обраного В обраному 0

Найкращі коментарі пропустити

Амбіції — це не лише втекти від проблем у ситу та спокійну країну, щоб отримувати зарплату на рівні водія автобуса.Амбіції можуть виглядати і так: залишитись в Україні, щоб отримувати зарплату у 20 разів більшу від середньої, а паралельно — витягнути націю із прірви.

У програииистов нет амбиций (разве что лычку повыше приципить), зато есть геморой, недосыпание, социопатия, психические растройства, страх «быть не в тренде» и мега повышеное ЧСВ, которое прямопропорционально курсу USD. :D

Щоб відповісти на запитання, чи є в програмістів амбіції, треба спочатку визначити, чи є в Україні програмісти. Бо щось в мене таке враження, що є хто завгодно, окрім програмістів: кодери, галєрмени, сироїди, сісьобніми, рахітектори, сіньор-джуніор-девелопери тощо. Написати свій велосипед? Фу-фу-фу, лошара, ніхто свої велосипеди не пише. Написати власну реалізацію алгоритма? Ха, вона не компілиться на системі X, якою користуються менше 0.1% людей в світі, а значить код лайно, фу, лайнокодер. Розробив власний підхід або патерн? Хлопчик, йди звідси, тут дорослі дядьки про вічне спілкуються, а не про дитячі забаванки. Що, не тестуєш свій код? Не пацан! Так продовжувати можна довго. Спільна риса всіх розмов — люди із альтернативною думкою вважаються токсичними та підлягають примусовій десоціалізації. Наявність власної думки вважається недоліком. Коротше, постсовкове мислення в повній красі. Амбіції в такому суспільстві сприймаються як загроза самого існуванню суспільства, хоча мусить сприйматися як додаткова можливість.

Амбициозные тут не сидят, им некогда :)

324 коментарі

К слову, видеть дурачков только на каких-нибудь ДОУ и в Фейсбуках, а не вокруг себя в реальной жизни — чем не амбиция? :-)

Приятно было наткнуться на эту тему и узнать, что вдохновляю амбициозных. :-)

Что вы не замечаете мотивационные success истории даже на DOU, который под это заточен? Тогда на бяка.it лучше вообще не заходить, — можно впасть в рекурсивный депрессняк

напишеш тут щось про сир, а тебе закидають гнівними коментами :)

в коменты пишем, а статьи и не то, чтобы некогда, трудно ответить на вопрос зачем.

Как по мне это проблема не только айтишников, а украинцев в принципе. И не только сейчас, а на протяжение всей истории.

Хоть бы один открыл психологический словарь и прочитал, что такое амбиции. и разобрался — действительно ли амбиции суть есть хорошо. А то намешали в амбиции всего чем они не являются, и обсуждают с умным видом.

Навіщо? Ми ж аутішники. Все знаємо з народження. :D

Купить спортивную тачку — это желание, выиграть на ней ралли Мотне-Карло — это амбиции.Купить лидербайк — обычное желание, побить на нем рекорд местного трека — амбиции.Научиться программировать на VB — желание, стать лучшим программистом на VB в своем ПГТ — амбиции.

В желании купить приличное авто нет ничего плохого. Это ваши деньги, и вы сами решаете на что из тратить. Но это не амбиции, тем более за пределами Украины, где в глазах обывателя авто это средство передвижения, а не понты. Вы всего-лишь покупаете автомобиль с конвейера, тираж модели измеряется десятками тысяч в год. Я понимаю если ваше желание приобрести Ferrari 250 GTO в свою коллекцию, это да, амбициозно.

Купить немецкий спорт-седан в штатах можно на джунскую зарплату любого местного лидера рынка. Интересно, что за выходцами из восточной Европы замечена особая любовь к бмв, самая популярная модель на нашей парковке — 3 series, но встречаются и более интересные варианты. Но это все анекдотикал эвиденс, ваш опыт может отличаться от моего.

А стати найкращим гівнокодером в своєму ПГТ це амбіція? А якщо село дуже мале і ти там єдиний програміст?

очевидно что в этом селе вы не только самый одаренный программист, но и самый остроумный клоун, с самыми смешными шутками

в той же час і найгірший програміст

якщо село дуже маленьке, то можна просто вінду переставляти — теж програмістом будеш, і гівнокодити не треба

Я недостатньо крутий для цього

То что ты написал не амбиции, а дурь. Зачем изобретать велосипеды? Новое надо делать

Все, що ти не вигадаєш, велосипед. Бо нове вигадували років 40 тому, зараз нове — це дуже гарно забуте старе.

Інколи в раз споруджуючи велосипед, можна, випадково, винайти мотоцикла :-)

або велосипед з гівна та палок

Всім так подобається слово «велосипед».

На початку трошки ненормальний любитель-самоучка Грем Обрі вирішив показати майстрам велоспорта, що вони ні---я не вміють їздити. Вийшов на трек на саморобному велосипеді з гівна, палок, та підшипників від пральної машини. І побив рекорди Едді Меркса та Францеско Мозера (активний на той момент).

В кІнці значення мав лише його час. А крива зварка на рамі — ні.

Ну, хто на що вчився. :D

Яблоко на голову упадёт, подорвёшься и поймёшь — вот оно, НОВОЕ!!1адин.Завтра. Обязательно. Ну может послезавтра.И сразу вот так, с первой попытки, сделаешь. Силой мысли.

Это из серии новый фейсбук за неделю. Проходит после первой попытки что-то реально сделать.

Але ж є пророки: педанти та акуратісти, богу моляться і ***тдять фарісєїв, хіба цього не достаточно?

До речі самі амбіційні особистості йдуть у політику і обкрадають нашу країну. От в них цього бажання наживи є безмежно =)

Цікава методика. Але прикол в тому що в житті далеко не все можна спланувати і що б ви не напланували воно всерівно точно так не буде. Як на мене то більш важливі тактичні цілі ніж стратегічні.

А вот и я. Что вы хотели?😄

Я не понимаю любви к Мерседесам и валянии на пляже — это все же совок. Но я вижу людей которым просто хочется работать на лучшими проектами с самыми высококлассными специалистами. Мне кажется, это — правильные амбиции. Фокус в том что если ее реализовать — то с деньгами на Мерседес проблем не будет.

ну это сильно квешинабле — тебя привела тяга к мерседесам на такой проект или тяга к проктам привела к мерседесу. Пол Грем говорил что это тяга тусоваться с такими же как ты. Но ведь не всегда работа очень хорошо вознаграждается.

В Фейсбуках с Амазонами — вознаграждается. Стартапы и бодишопы — так это личный выбор каждого.

Что такое " правильные амбиции", чем они хуже неправильных?

Правильные амбицие — выше уровня животных потребностей.

Разве амазон и фейсбук в европе? Работать нужно, амбиций то у народа достаточно.

Желание получить мерседесы, миллионы — это не амбиции, а инфантилизм. Амбиции — это когда какая-то идея делает тебя одержимим, только и думаешь, «а что, смогу ли я запилить такую штуку?». И работаешь вечерами, ночами, в любую свободную минуту, чтобы быстрее посмотреть, что получится. И если есть талант и идея хорошая, то мерседес прилагается. Если нет, то нет, но хотя бы играючи прокачал скиллы. Хороший пример — биография Маркони, изобретение радио.

ну скажем нет таких штук что бы я не мог запилить за две недели. так что выбор только — какую штуку пилить что бы максимально нравилась

Так язык программирования и есть программа которая генерит код по техзаданию :)

Історичні традиції — вони сильніші, ніж це може здатись на перший погляд, вони глибоко сидять.

Якщо дуже коротко і по-суті: ось вся суть. На цьому фото барани настільки звикли до стойла, що коли прибрали забор на цьому самому стойлі, то вони все одно намагаються усі виходити через звичні для них ворота.

Традиції із совка у нас ще сидять, майже не помітно. Потрібен час щоб совок у нас помер безповоротно.

заслуга совка — это как раз «поменяй свою жизнь на амбиции» :)

Наведіть приклад, коли совок любив індивідуальність, а не общяк.

Во времена НЭП. Но это была любовь по безнадеге.

совок любил «выше, дальше, быстрее».

Це правда, та хвороба називається — гігантоманія. Вона справді чимось схожа на амбіції, але з дуже сильним відхилення в бік показушності, фіктивності, бутафорності і т.д.

Иногда мне кажется, что мотивация большей части стремлений большинства — это именно та самая показушность. И не столько нужен тот сам вышеупомянутый Мерседес.

Лол, оце в людини расіянство поперло назовні.

Велічіє. Руский Мир. Татари. Иго. Народность.

Духовные скрепы. аминь

Ну тем не менее, тут в Германии например чуть ли не в каждом городке есть приватная пивоварня, в фамильном владении в энном поколении. Или сыроварня. Или еще какой двух- трехсотлетний гешефт. Как так получается, я не знаю. Пытаюсь объяснить факт отсутствия преемственности у нас историческими данностями, но не настаиваю, что это именно из-за монголо-татар. Но тогда получается, раз нам вообще никто не мешал, то надо признать, что мы на это неспособны? Лучше уж на иго свалить. )

Все набагато простіше — завдяки СССРу усіх успішних винищили або обікрали. В результаті все що люди мали це належало державі. Потім все на.бнулося і все що належало державі розікрали більш спритні а інші почали самі вибиратися із цієї ями нищебродства. Просто потрібен час щоб покоління нажило собі статків які можна передати дітям, та й просто обезпечити їх. Але виходить поки що у більшості лише передача хрущовки а вся підтримка дітей закінчується їжею, бо на більше не вистачає. Це нищебродство на постсовку ще не скоро пропаде.

По Европе тоже призрак коммунизма ходил. Но они не скатились в совок, а мы да, все взяли и поделили, под бурные аплодисменты публики. Да и до совка не ахти было. Отстаем мы от Европы, а почему, ну я останусь при своем мнении — орда виновата.

Цитата з вашого лінку з коментів

Бараны — это те, кто уже который год постит эту фотку и ржёт над овцами, которым забор виднееfiles8.adme.ru/. -28038160-1434874965.jpeg

Якщо це й так, все-одно суті це не змінює. Така особливість притаманна і собакам, які сиділи на прив’язі дуже довго, а коли відпустили, то вони нікуди не пішли навіть прогулятись, і баранам, і людям.

Це не особливість, це звичайний комплекс умовних рефлексів на певне явище. Вони притаманні всім ссавцям, а то й взагалі всім тваринам з розвинутою нервовою системою. Не бачу причин вважати це якимось недоліком, звичайне біологічне явище. Приклад собаки тут взагалі ні до чого, якщо вона не повязує факт наявності ланцюга і можливість відійти від будки на певну відстань, то зникнення ланцюга не стане для неї приводом спробувати тепер відійти від будки далі. Знову-таки, якщо собака чітко асоціює ланцюг з обмеженням свободи, то вона спокійно відходитиме від будки далі ніж він дозволяв.

Собака часто сама буде зриватися з ланцюга щоб погуляти.

Думаю автор мав на увазі собак, які ніколи не гуляли і з народження росли на ланцюгу. Собака, яку вигулюють, чітко асоціює ланцюг з обмеженням свободи.

А де ви побачили, що саме цю абстрактну особливість ссавців (чи може й не тільки ссавців) вважають недоліком?

Приклад із собакою якраз дуже добрий приклад одного й того ж явища — звички.

Як відомо, чим довше звичка була у певної особи, тим більше вона заглибилась у її психології. Разом із тим, умовні рефлекси, про які ви говорите (наявність ланцюга), поступово переходять у безумовні рефлекси. Ну і сама назва «безумовний рефлекс» говорить нам, що він спрацьовує без початкової умови, яка безпосередньо його формувала.

Тому, якщо собаку роками не вигулювати, не пускати її з ланцюга, то вона вже не звертатиме увагу на наявність ланцюга. Їй треба певний час щоб вона зрозуміла це.

Це правда. Аналогічно погані батьки роблять із дитини овоча, який потім нічого не добивається.

Сумніви обовязкова річ в науці, а як з доказами ? Знайшли якийсь умовний рефлекс, що передався дитині від батьків? Наскільки я памятаю це одна з обовязкових умов для безумовних рефлексів

А це вже інтересно, ніби не схоже на «вчений згвалтував журналіста» і сама стаття гуглиться. Правда тепер виникає питання «Чому всі інші набуті ознаки не передаються потомкам?», бо крім названої вами статті і посилань на неї Гугл не видає нічого цікавого. Треба буде якось попитати знайомих біологів на ту тему.

Не обов’язково. Візьмемо приклад із життя, так би мовити.

Уявіть, сидить такий собі програмер, кодить значить він собі щось, кодить. Він звик працювати з терміналом, звик що коли натискаєш стрілочку «вгору», то переходиш до попередньої команди, яку можна повторно викликати.

Поступово умовний рефлекс переростає «місцями» в безумовний, і він вже машинально викликає попередню команду таким чином.

Але проблема в тому що він це робить на дачі, де грьобана напруга скаче як пульс. корочше вирубилось на мить у нього світло і зразу включилось.

Що далі буде? — Правильно — програміст продовжить кодити і «безумовно» натисне стрілочку вгору й ентер, бо його пам’ять не збивалась. а там «чік так!» — попередньою командою виявилась «git reset —hard» залишена із сусіднього терміналу.

Це самий справжній безумовний рефлекс, який стикається з невблаганною реальністю =).

Вибачте, але Ви таки почитайте про відмінності між умовними і безумовними рефлексами. Там не все так очевидно з назви, як Вам здається. Безумовними ці рефлекси називаються не тому що виникають без «умови» завдяки якій розвинулись (це взагалі маячня, рефлекс завжди спрацьовує на якусь умову, просто Ви неправильно розумієте, що є «умовою» в даному рефлексі), а тому що вони є в організмі від народження і людина реагує на цю умову при першому її виникненні в житті. Дитину не вчать дихати чи змінювати розмір зінниці при зміні освітлення — це все безумовні рефлекси. Все що виникає в рамках життя одного індивіда це умовні рефлекси, безумовними вони стануть, тільки коли передадуться дітям цього індивіда. От коли син/дочка цього програміста ВПЕРШЕ сяде за комп’ютер, відкриє термінал і, щоб не вводити команду повністю доб’є її Tab-ом чи викличе ще раз стрілкою «Вгору», не знаючи наперед, що такі функції існують, тоді можна буде говорити про якийсь безумовний рефлекс. Але станом на зараз наукою зафіксовано тільки один випадок переходу умовного рефлексу в безумовний, та й то там не все зрозуміло з механізмом.

Останнє повідомлення — це був жарт. по-моєму, очевидний.

Стосовно рефлексів, то мені це не треба розказувати, бо я і в школі Біологію на відмінно знав, і взагалі по-життю цікавлюсь цим, дивлюсь пізнавальні канали, типу Discovery і т.д.

Не такий вже і очевидний.

У всех разные амбиции, у кого то жить в более стабильной стране , а у кого то бороться с «ветряными мельницами»

Щодо вітряних млинів — ну ніхто ж серйозно не назве еміграцію в рашку амбіціями. Саме там завжди із ними воюють.Тому краще знайдіть якусь більш благородну ціль.

Вот, красава, все бы так соображали)

Півторимільярдну націю. Поки ви їх будете тягнути — вони ще накрутять лічильник. Молодці.

Це цікаве питання. Що важливо — лежати на пляжі біля океану і не непрягаючись працювати, чи жити в розвинутій країні але рахувати кожен долар? Яка амбіція краща?

Работая в Амазоне с Фейсбуком надо считать каждый доллар?

Вообще не представляю себе более растительной жизни чем вот эта вот мечта — лежать возле океана.

Я пишу это сообщение из Купертино. С ценами знаком — как и с доходами. Чтобы нормальному специалисте надо было «считать каждый доллар» — это должен быть или недавний выпускник колледжа, или контрактор из Епама.

напиши нам про амбиции — видишь ли ты амбиции у украинских програмистов ? или даже сузим — у тех кто сидит на доу ? и расширим — у украинцев вообще ?

У Украинцев «вообще» — да, несомненно (я считаю что у меня амбиций было неумеренно, да и сейчас еще осталось). Украинских амбициозных программистов тоже хватает — но тут сложнее.

У меня нет впечатления что на ДОУ общаются программисты. По крайней мере — не в моем понимании этого слова (гики с горящими глазами, которые с утра до ночи одержимы компьютерами, интернетом и т.д.)

На ДОУ в основном я встречаю офисный планктон, которым удалось найти для себя тепленькое место и которые до слез боятся его потерять. Интересны у них обычные для офисного планктона — машины/шмотки/пьяным на пляже повалятся. Я не уверен что они особо разбираются в технологиях (а я достаточно видел интернов из разных стран чтобы знать что уровень познаний от опыта слабо зависит)

интересная мысль, наверна на доу таких в других 10 процентов потому что я тут пару раз выкладывал какие то програмистские проблемы и люди писали очень крутые решения — с регулярками и т.д. но я общаюсь с украинцами и вне доу, и таже фигня — горящих глаз не замечаю

капец, запилить мозговзрывную регулярку — типа тест на Brainfuck?

Угу, в любой перл-скрипт глянуть, там их немеряно

Такие горящеглазные ребята, о которых ты пишешь, быстро выгорают. Точнее, они выгорят рано или поздно после того, как идею на работе сольют или после того, как они перепишут один и тот же сервис, их сделают виноватыми за слитый спринт, в который тупорылый менеджер накидал «пару фиксов» за день до релиза. Да даже если всё будет ок и проект взлетит, то владелец зажмотит каких-то бонусов или подъема зп. Всё это заставит задаться вопросом: «а зачем я тут горбачусь? Ради чего?». Мотивация падает быстро, а нарабатывается долго. У большинства, мне кажется, она упала вскоре после ВУЗа в говноконторах, или потом, когда бодишопный аутсорсный менеджмент посадил горящеглазного на саппорт проекта, которому 15 лет и где не нужны никакие идеи, кроме того, как пофиксить очередной баг. Или в стартапе, где какой-нибудь хитрый Джейкоб наообещал с три короба опционов, но так ничего и не дал, а потом еще и уволил, зажлобив последнюю зп. У каждого своя такая история.

В итоге, люди самореализуются в других сферах, не в работе, горящие глаза пропадают и появляются где-то в другом месте. Может, кому деньги нужны на мерседес, чтобы цеплять девочек и через это человек счастлив, или там поехать на месяц в Тайланд поглазеть на трансов и прибухнуть местной водки и через это человек счастлив, или там, я не знаю, родить троих пиздюков и наблюдать как они растут, проводя все время с ними в соплях и подгузниках. Во всех перечисленных сферах риск получить демотивацию куда ниже, чем пойти в очередной стартап на ниже рынка за мифическую «долю», а потом быть кинутым или уволенным, когда он лопнет.

Еще украинская зарплата дает возможность реализовать практически любой «вещизм» в украинских реалиях. Хочешь свое жилье, купишь за год-два-пять квартиру в милионнике. Хочешь спортивную тачилу? Купишь свой мерс немножко б/у, но с кучей лошадей, будешь лететь 300 по бориспольской трассе. Хочешь домину отгрохать с забором в 3 метра? Тоже можно, километрах так в от Киева, правда, но разве ж это важно? Главное, веслай себе потихоньку на своих 3-4-5к, да откладывай баксы в матрас.

А европейский или американский разраб так быстро в своих реалиях закрыть свои поехавшие хотелки не может. Даже чтоб квартиру или дом купить надо в ипотеки на десятки лет лезть. Конечно, ему за свою хотелку придется жопу рвать и её же на кон ставить в своих стартапах. Они там подтянутые, незажратые, а в Украине на фоне бедности все уже зажрались, царями себя возомнили, свои хотелки позакрывали, теперь, наоборот, наверное, минимизируют рабочее время и затариваются пассивным доходом в виде лишних хат и земель)

📎📎📎📎📎📎📎📎📎📎