Один зимовий день: Переможне + Тулиголове
Власне,у селі є ще храм Прсв.Трійці,старіший за Гавриїлову церкву,але до нього потрібно було йти у зовсім протилежну сторону,а в мене на меті була зовсім інша програма.Прямую в сторону Комарного. Церква у с.Бучали
Не заходячи у саме містечко повертаю на дорогу,яка відходить праворуч і веде у село Переможне.Зараз мені туди,до колишнього польськогокостелу, котрий зараз є греко-католицькою церквою Покрову Пресвятої Богородиці. Костел
Перша згадка про село датується 1427р. Раніше Переможне носило назву Хлопи. У 1946 р., коли на території села було створено колгосп "Більшовик", за перше місце по збору урожаю, село було перейменовано с. Переможне. Храм у стилі конструктивізму.Профіль
Протяжність села, бл. 7 км. Воно розташоване двома паралельними рядами. Права сторона і ліва розділяється невеликою р. Благ, вона протікає через усе село і впадає у Верещицю, притоку Дністра. Костел Найсвятішої Діви Марії Королеви Ангелів і св. Станіслава
Колись у селі був невеликий парк, пам'ятка садово-паркової культури,у якому розташований колишній маєток графині Лянцкоронської, яка й засадила цей парк. Після виїзду пані до Німеччини, її маєток перетворили у школу. Зараз дана будівля зруйнована, а сам парк на даний час адміністративно та територіально належить місту Комарну, з котрим межує с. Переможне. Костельна вежа
Вівтар
Будівництво костелу розпочали у 1936р.,а завершили будівництво імовірно у 1940р. Спочатку храм мали намір будувати в іншому місці. Храм-красень
У 1939р. будівництво споруди припинили.На заваді робіт стала війна,а також на той момент бракувало 60 тис.злотих. Всередині костел не встигли розписати,власне без розписів він і на теперішній час,розписана лише вівтарна частина храму. На поч.90-их рр.будівлю передали греко-католицькій громаді. На кінець 2014-го р.бачимо,що закінчено роботи по зведенню дзвіничної вежі храму(порівняйте з світлинами попередніх років). Нетиповий храм Галицької землі
Намилувавшись вдосталь костелом,а також поспілкувавшись із місцевим служителем храму(який обіцяв на наступний раз поділитись зі мною планом спорудження храму а також повною інформацією щодо нього) направляюсь далі,-у село Тулиголове. Родинна каплиця Балів на старому цвинтарі
На фронтоні зберігся родинний герб Балів
Тулиголове розкинулось у декількох кілометрах від містечка Комарно.Маршрутки у село їздять,але досить рідко(за час поки я крокував до села не проїхала жодна),мабуть тому сюди навідується не так вже й багато мандрівників..Та ні,не так,-їх напевне тут взагалі мало,а дарма,подивитись є на що.. Костел Св.Дороти / церква Покрови Прсв.Богородиці (1600р.)
Перша пам*ятка,яка зустрічає нас на в*їзді в село(з сторони Комарного),-старезний(поч.17ст.) камяний однонавний костел Св.Дороти,початок будівництва якого датують 1600р.Правда виглядає він знааачно молодшим,але це вже його заслуги,а точніше- заслуги подальших перебудов,перша з яких відбулась у 1794р. Під час перебудови 1920-их рр. було зведено прибудову західної частини нави і притвору. Костел.Профіль
У 1878 р. був позолочений новий дах на костелі, побудована огорожа, а Ян Слівінський зі Львова виконав орган. Він був десятиголосний, виконаний у стилі нео-рококо, трьохдільний. Десь з 1930 по 1936 рр. інструмент був перебудований майстрами львівської фірми Рудольфа Хаасе. Гробівець(?)
Сьогодні колишній костел Св. Дороти є греко-католицькою церквою Покрову Пресвятої Богородиці. Храм.Тил
Народний дім "Просвіта"
Вважається, що поселення з назвою Тулиголове на р. Лукача утворилося на поч. XVI ст. (перша згадка 1524 р.). За легендою, назва походить від того, що тут "притулили свої голови біженці з берегів Збруча" за часів татарських набігів на Поділля. До XVIII ст. Тулиголове належало родинам Фредрів і Гумецьким, потім - Оссолінським,а з поч.19ст.-родині Балів,які розмістили тут свою резиденцію. Фото
Основною пам*яткою села,про яку правда навіть і не згадується в енциклопедії пам*яток,являється гарненький компактний палацик-резиденція,зведена для сім*ї Балів протягом 1898-1899рр. Резиденція
Існує версія,що спроектували дану споруду видатні архітектори Австро-Угорської імперії Фердинанд Фельнер та Герман Гельмер(Одеська і Чернівецька опери-їхніх рук діло),але згідно певних польських джерел,палац у Тулиголовому зведений за проектом Львівського архітектора Владислава Галицького. Головний вхід до. диспансеру(!)
Багате екстер*єрне оздоблення резиденції виконав скульптор П.Герасимович.Елементи ліпнини збереглися до нашого часу(чому би й ні,-будівля не настільки давня,щоб втратити свій декор). На заміну черепиці-металочерепиця
Палац Балів
З настанням влади рад,власники палацу (Станіслав і Марія Баль) виїхали за кордон,звідки вже й не повернулись.Будівлю націоналізували та розмістили тут туберкульозний санаторій,який функціонує тут і сьогодні (обережно при відвідинах,-у пацієнтів відкрита форма туберкульозу!). Залишки старих лавочок у палацовому парку
Як у більшості випадків (з будівлями подібного призначення),мені спробували заборонити знімати палацик навіть зовні (заходити всередину я не надто й хотів),але,як ви вже зрозуміли. ) Резиденція-диспансер
Крім самої резиденції на території знаходяться ще дві будівлі флігелів,одна з яких також вже перекрита новою металочерепицею,та ще якась споруда "а-ля стайня". Місцевісць атмосферна-ніякого шуму,ніяких людей(крім персоналу і пацієнтів),нічого зайвого.Сподобалось. Флігель(?) оновлений
Флігель(?) під черепицею-шифером
Прийшовши на сільську зупинку з радістю дізнався що через 20-25 хв.буде автобус.Пішком йти чомусь вже не надто хотілось.Попереду був ще один пункт-містечко Комарно.. П.С. На все про все (від прибуття на ст.Комарно і до від*їзду з с.Тулиголове) витратив бл. 3 год. Фото